Інформаційна картка

Інформаційна картка

учасника І (міського) туру

 Всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2016»

1.	Прізвище,ім’я, по батькові	Арнаут Тетяна Миколаївна
2.	Які вищі навчальні заклади закінчили, у якому році, спеціальність за дипломом	Одеський державний університет ім. І.І. Мечникова, 1994 рік, історик, викладач історії
3.	Педагогічний стаж роботи	12
4.	Місце роботи(найменування навчального закладу відповідно до статуту)	Голопристанський НВК «Гімназія – спеціалізована школа І ступеня з поглибленим вивченням предметів художнього профілю»
9.	Посада	учитель історії
10.	Кваліфікаційна категорія	спеціаліст ІІ кваліфікаційної категорії
11.	Звання	-
12.	Класи, в яких викладаєте	8,9
13.	Посилання на власний Інтернет-ресурс	http://tarnaut.blogspot.com/
14.	Педагогічне кредо
	Розвивати дитину як неповторну індивідуальність, формувати в неї творчий потенціал, прагнення до самостійної пізнавальної діяльності
15	Інноваційні форми роботи та технології, що використовуєте
	Навчальний предмет історія переживає сьогодні один з найцікавіших станів у своєму розвитку, бо формується концепція історичної освіти в Україні. Мета її – пробудити національну і духовну свідомість дитини, виховати людину, яка зможе зробити свій внесок у розвиток суспільства і держави та буде озброєна для цього знаннями та вміннями. Урок, що є традиційним протягом кількох століть, давав змогу «вчити усіх всьому». Але час змінюється, змінюються люди, учні, вчителі, методи виховання та навчання. Історія в цьому контексті найбільше схильна до змін, а разом з нею і викладачі цієї науки. У суспільстві, пресі і телебаченні, в підручниках пропонують різні точки зору на одні і ті самі події. У зв’язку з цим, постає питання, чи здатна дитина запам’ятовувати і засвоїти цей величезний масив інформації? Сьогодні багато хто шукає шляхи,  які сприяли б підвищенню ефективності навчання. Шукаю їх і я. У своїй роботі я обрала «золоту середину», поєднала традиційні методи навчання, які  залишатимуться дієвими, з новими інноваційними формами роботи, які допоможуть під час викладання предмету. Як кожен  вчитель, я хочу, щоб мої уроки були цікавими та захоплюючими. Тому намагаюся використовувати нові форми роботи, наприклад, ігрові технології. Саме дидактична гра і належить до активних, нетрадиційних, визнаних методів навчання. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість. В освітньому процесі використовую театралізовані, ділові, рольові, комп'ютерні ігри, імітаційні вправи. Інноваційні методи включають активні та інтерактивні форми, що застосовуються в навчанні. Під час уроків я  пропоную учням роботу з підручниками,  зошитами,  атласами та контурними картами,   тобто індивідуальні засоби, що використовуються для навчання. Також використовую колективні форми  навчання такі як уроки-екскурсії; уроки-зустрічі з творчими людьми і фахівцями; використання відеоматеріалів, інтернету, наочності; рішення складних питань і проблем за допомогою методів «дерево рішень», «мозковий штурм». Завдяки інтерактивним методам, відбувається ефективне засвоєння знань у співпраці з іншими учнями. Інноваційні методи навчання мають переваги перед традиційними, адже вони сприяють розвитку дитини, вчать його самостійності в пізнанні і прийнятті рішень. Учень, що працює в умовах інноваційної дидактики, вимушений думати сам за себе. Він повинен покладатися на себе. І саме  цього очікує від нього життя!
16.	Автопортрет учасника «Я – педагог і особистість»
	У дитинстві нам хотілося  якомога швидше  стати дорослими. Ми мріяли про життя, що чекає нас попереду,  і вірили у те, що всі мрії наші неодмінно здійсняться. Учителем я мріяла бути відколи  себе пам’ятаю. У молодшій школі дуже хотіла бути вчителем початкових класів. Але коли познайомилася з новим предметом, то вже точно вирішила,  буду істориком, учителем історії. Для мене ця наука була сповнена цікавих фактів, історичних особистостей та неймовірних розповідей. Уже з шкільної парти я точно знала: буду студенткою Одеського державного університету. Але життя внесло свої корективи. Те, що в дитинстві нам здається легким, насправді потребує великих зусиль. Минуло два довгих роки, коли після роботи за швейною машинкою місцевого філіалу швейної фабрики, а потім і за робочим столом редакції місцевої газети, повертаючись додому, знову і знову відкривала підручники, готуючись до чергових вступних іспитів.          А потім було зовсім нелегке, проте таке цікаве навчання на історичному факультеті омріяного університету. Суворі та демократичні, комунікабельні та серйозні, але завжди компетентні та закохані у свій предмет викладачі дали мені грунтовні знання. У 1994 році вперше я переступила поріг школи як учитель. Я зрозуміла, що не помилилася  в обраній  професії. Великий і затишний заклад, доброзичливий колектив, розумні та привітні діти. Тільки приємні спогади та ностальгія  залишилися від тих часів. Життя тривало… Так сталося, що необхідно було визначитися: або стати дружиною військового, або займатися улюбленою справою. Кохання перемогло! Створюючи та оберігаючи родину, не завжди можна було влаштуватися за спеціальністю. Але в душі я знала, що за  першої  нагоди, повернуся до улюбленої справи. За велінням долі з 2012 року працюю у  Голопристанському  НВК «Гімназія – спеціалізована школа І ступеня з поглибленим вивченням предметів художнього профілю».  Для мене цей навчальний заклад багато значить. Тут здобула освіту моя старша донька, і тепер вона студентка Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, нині  навчається молодша донька. Тут,  поруч зі мною,  працюють друзі,  і   тут  я  виховую,  навчаю,  керуючись   власним  досвідом, мій дружний та неповторний  8-А.          Кажуть, що досвід вимірюється роками. Але хочеться змінити акценти такого висловлювання. Досвід вимірюється не стільки роками, скільки становленням  до своєї справи. Я вважаю професію учителя головним у своєму житті. Моя робота-дорога мого життя.